Оксана Зима

"… звичайно, мер не самопроголошений". Звичайно, пам’ять у всіх працює, а в журналістів, особливо — мера вибрали люди: більш як 60 % віддали за нього свої голоси і наскільки я розумію демократію, і скинути б мали його саме люди, а не депутати. що думаєте?

може, нарешті, запрацює громадянське суспільство в Україні. протести вже стали звичним явищем в країні, яка постійно годує державних службовців, слуг народу — депутатів, всіх до одного президентів, губернаторів і мерів. може, ми нарешті навчимося відстоювати свій вибір, хоч у чомусь (ДЕМОКРАТІЯ — це влад народу)
Завтра о 17 на Центральній площі має зібратися народ на захист свого вибору (в даному разі — Федорука), прийдете? Чи ви за нього не голосували:)?

Галя, підтримую. А щодо відповіді на всі питання, то думаю, що Захар не міг на них відповісти за тим, що на них повинні були відповідати наші колеги, яких не було на зустрічі в літ.кафе.

ніде правди діти — це точно. Ми хочемо жити в ідеальному світі, а він щоразу виявляється неідеальним. щодо різних поглядів, то думається, тут журналісти як політики — в раді сваряться, а потім разом п’ють… чай)

добре сказав вчора на прес-клубі в літкафе Андрій Круглашов. «свобода слова, як на мене, не може існувати для тих чи для тих – це простір спільний». хочу, щоб журналісти були всі за одно і стояли на принципах точності, об’єктивності і безсторонності. ми всі емоційні, але в роботі намагаймося емоції „складати в коробочку“, щоб вони не заважали роботі.

Доброго вечора, хочу запитати у всіх, хто в курсі справи. Чи буде сварка в літературному кафе? Бо якщо буде, то шкода часу. Дякую.
ну, так, бачу по часу, що пізно я оговталася із запитанням(

цілком тобі вірю, Захаре, нічого особистого. я теж тебе глибоко поважаю, розумію, що твоя позиція — це твоя позиція. але слова про дзвінки прозвучали від інших колег, тому я написала. Дякую